Зустріч з Довженком
Де котить хвилі голуба Десна
І терпко пахнуть трави й сінокоси,
Де в повені купається Десна,
Шукаю там сліди Сашкові босі.
Закоханий у свій Деснянський край,
Він зустрічає мене на обійсті
У Сосниці, звичайному селі
( Хоч ні, тепер уже у місті ).
Город і сад буяють, як колись.
Там мати-трудівниця чаклувала.
Народжена для пісні і краси,
До праці, до добра дітей привчала.
Творець кіно, художник, сценарист,
Філософ, геніальний майстер слова…
Тополі гордо піднялись увись.
Його ім’я місцева носить школа.
Вклонюсь низенько Сосницькій землі:
Нам генія вона подарувала.
Тут вічністю видзвонюють роки.
Пишаюся Деснянським рідним краєм.
Пам’яті Довженка
Довженкова замріяна хатина
Гостинно двері відчиняє в світ.
Там кожна річ, колиска на вервечках
Ще зберіга Сашків дитячий слід.
Деснянські трави, кручі, сінокоси…
Він виростав там, мріяв і творив.
Стоптали не одну стежину ноги босі.
Там світ краси для себе він відкрив.
Там бачив зорі навіть у калюжах,
Творив добро, леліяв рідне слово.
Найперші вчителі його були
Деснянський край і материнська мова.
Понад усе любив він Україну.
На чужині і марив нею, й жив.
І поховать на рідній батьківщині
Він перед смертю Сталіна просив.
Горить в огні, як і колись, Вкраїна.
Чекає рідний край свого митця.
А хто ж сьогодні правду нам розкаже?
Болить ця правда, бо вона гірка.
Коментарів (0)
Залиште свої контактні дані чи авторизуйтесь з допомогою соціальних мереж